| Головна » Статті » Для учнів |
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗНАННЯ ДЛЯ УЧНІВ 6 КЛАСУ.
Шкідливі звички та їх вплив на здоров’я людини Шкідливими звичками, що пов’язані з уживанням речовин, які мають дурманну дію та викликають стан ейфорії, є токсикоманія, куріння, алкоголізм і наркоманія. Токсикоманія - уживання токсичних речовин. Токсичні речовини, що згубно впливають на організм людини й викликають звикання до них,— це речовини господарсько-побутового призначення (наприклад, бензин, ацетон, синтетичні мийні засоби) та інші засоби наркотичної дії, зокрема лікарські. Куріння. У складі тютюну міститься близько 300 речовин, більшість із яких є шкідливими для здоров’я: нікотин, канцерогенні речовини (викликають злоякісні пухлини), важкі метали тощо. Крім того, у тютюновому димі містяться отруйні гази (сірководень, вигарний і вуглекислий гази), синильна кислота та інші шкідливі для організму речовини. Знижена кількість кисню в приміщенні через куріння спричиняє головний біль, розумову та фізичну стомленість, на які курець «реагує» новими затяжками тютюновим димом, що вкрай погіршує стан його здоров’я. Тютюн як стимулятор або депресант впливає на центральну нервову систему, викликаючи певні порушення у сприйнятті, настрої, рухових функціях і поведінці. Алкоголізм. Отруйна дія алкоголю на центральну нервову систему, процеси гальмування в ній призводять до зниження самоконтролю, самовладання, появи нестриманості та самовпевненості. При цьому спостерігається помітне зниження розумової та фізичної працездатності, погіршення координації рухів, ослаблення розумових здібностей, деградація особистості. Етиловий спирт впливає переважно на центральну нервову систему, викликаючи характерне алкогольне збудження. Наркоманія — хворобливий потяг до речовин, що мають наркотичну дію (опіум, гашиш, героїн), який швидко розвивається (іноді після 2-3 прийомів), спричиняючи фізичну та психічну залежність від наркотичних речовин. Наркотики впливають на людину специфічно: перш за все — на нервову систему, а згодом — на весь організм. Цей вплив полягає в розвитку особливих станів, що називають станами наркотичного сп’яніння: зникають больові відчуття; часто змінюються настрій, психічний і фізичний тонуси. Здоровий спосіб життя несумісний зі шкідливими звичками, і ця несумісність є принциповою, тому що вживання будь-якого алкоголю, наркотичних речовин або куріння перешкоджають установленню здорового способу життя: оптимальній організації дозвілля, фізичній активності, раціональному харчуванню тощо. Особливості фізичного розвитку та функціонального стану організму в підлітковому періоді У фізіологічному плані межі підліткового віку приблизно збігаються із навчанням дітей у 5-8-х класах середньої школи та охоплюють вік від 11-12 до 14-16 років. Особливе положення підліткового періоду в циклі розвитку людини відображено в інших його назвах: «перехідний», «критичний», які фіксують складність і важливість процесів розвитку, що відбуваються у цей період. Перехід від дитинства до дорослої людини — це основний зміст і специфічна відмінність всіх сторін розвитку в цей період: фізичного, розумового, етичного, соціального. Найважливішим чинником фізичного розвитку підлітків є статеве дозрівання, у зв’язку з яким відзначаються неврівноваженість, підвищена збудливість, порівняно часті та швидкі зміни настрою, що накладає певний відбиток на характер фізичної та розумової працездатності. Важливість підліткового віку визначається ще й тим, що в ньому окреслюються загальні напрями формування моральних і соціальних настанов особистості. Усе це накладає певний відбиток на розвиток рухової функції. У цьому віці швидко розвивається м’язова система. До 16 років інтегральний показник відносної сили восьми основних м’язових груп досягає приблизно 90 % можливого збільшення. Особливо інтенсивно зростають м’язові групи, що забезпечують вертикальне положення та ходьбу. Такий розвиток м’язової системи є передумовою для опанування складно координованих рухів. Однак слід мати на увазі, що опорно-руховий апарат учнів цього віку ще є недосконалим. Пристосованість дітей до фізичних навантажень значною мірою залежать від стану вегетативних функцій, здебільшого серцево-судинної та дихальної систем. Розвиток першої з них відбувається в цей час відносно рівномірно, розміри серця збільшуються вдвічі, відношення маси серця до маси тіла наближається до аналогічних показників дорослих. Велика частота серцевих скорочень (80- 90 уд/хв) і швидший кровотік забезпечують тканини гарним «харчуванням». Частота дихання є значно більшою, ніж у дорослих, а життєвий обсяг легенів - у 1,5 рази меншим, ніж у дорослих. В учнів середнього шкільного віку в період статевого дозрівання спостерігаються збудливість і нестабільність у роботі мозку, що позначається на погіршенні формування рухових навичок. У цьому віці учні вже можуть не тільки керувати своїми рухами в різноманітних умовах, але й засвоювати тонкощі тактичного мислення. Від дорослих їх відрізняє тільки недостатня витривалість. Здатність виконувати прості зорово-моторні завдання поліпшується вже в 12 років і продовжує розвиватись до 16 років. Завдання, що потребують сприймання складних ситуацій, перероблення великої кількості інформації та обирання дій, виконуються найкраще з 14-річного віку, тому у підлітків необхідно розвивати здатності до оперативного мислення.
Олімпійські ігри у Давній Греції Олімпійські ігри виникли на релігійній основі й походили з обрядів стародавніх часів. Батьківщиною Олімпійських ігор є Давня Греція, а саме шановане греками святилище Олімпія, розташоване в західній частині Пелопоннеського півострова. Тут, біля підніжжя гори Кронос у долині ріки Алфей доси запалюють олімпійський вогонь сучасних Ігор. Існують кілька версій із приводу виникнення Олімпійських ігор... Легенди стверджують, що за незапам’ятних часів існував нескінченно могутній і настільки ж похмурий бог Кронос і його дружина — богиня Рея. Одного разу Кронос побачив страшний сон, після якого він затямив, що його наздожене смерть від руки одного з його дітей. Щоб не допустити цього, Кронос почав ковтати своїх новонароджених дітей. Рея не знала, що й придумати, щоб цоьму запобігти. І ось коли в неї народилася наступна дитина, прекрасний із променистим ликом син Зевс, Рея зважилася на розпачливий крок. Вона загорнула в пелюшки камінь і віддала його нещадному батькові. Кронос цього не помітив, проковтнув камінь і продовжував перебувати у впевненості, що йому нічого не загрожує. А сина Рея віддала на виховання пастухам на острові Крит. Хлопчик виріс, став могутнім Зевсом - громовержцем. Коли він остаточно змужнів, тоді вступив у смертельний бій зі своїм нещадним батьком — і переміг його! З черева Кроноса вийшли численні сестри й брати великого Зевса, які й стали потім богами. На честь цієї знаменної події Зевс повелів проводити ігри, які (за місцем, де вони влаштовувалися) здобули назву Олімпійських. Інша легенда стверджує, що придумав і організував перші Ігри знаменитий син Зевса, Геракл. Коли він наймитував у царя Еврисфея, то повинен був вичистити скотарні Авгія, царя Еліди, які вже давно не прибирали. За цю роботу, що Геракл збирався виконати за один день, Авгій пообіцяв віддати десяту частину своїх численних черід. Як відомо, Геракл зламав стіни скотарні й пустив через неї води двох рік — Алфея й Пенея, які змили весь бруд. Але підступний Авгій не віддав обумовлену оплату й Гераклові довелося через кілька років прийти в Еліду з військом, перемогти в кровопролитній битві армію Авгія й убити його самого. На честь цієї славної перемоги Геракла й були проведені змагання, що згодом стали називати Олімпійськими іграми. Олімпійські ігри, за однією з легенд, були засновані Гераклом на честь бога Зевса 776 р. до н. е. і проводилися в Олімпії. Цю дату взято за основу тому, що вдалося встановити від цього часу першого й наступних переможців на іграх. Деякі дослідники відзначають, що 776 р. до н. е. відбулися вже 28-мі Ігри. На перших Олімпійських іграх був лише один вид змагань - біг на 1 стадій (близько 192 м) і зафіксовано ім’я тільки одного переможця — Коройбоса (Корраба), кухаря з міста-поліса Еліди. В Олімпійських іграх давнього періоду у змаганнях заборонялось брати участь: жінкам, неповноправним громадянам, тим, хто спізнився, варварам і особам, проти яких було порушено кримінальну справу. Напередодні проведення Ігор припинялися всі війни. Ніхто не мав права вступити на територію Олімпії зі зброєю. На порушника чекав суворий штраф - дві міни сріблом (приблизно 27 кг чистого срібла). Але страшніше за нищівний штраф уважалося прокляття, що боги насилали на порушника олімпійського перемир’я. Суворого покарання зазнавали й люди, чиїх образ зазнав подорожанин, який хоче відвідати олімпійське свято. На них чекало відлучення від Ігор на дві Олімпіади! Виступати на Іграх було почесно і відповідально. Кожний атлет упродовж 10 місяців повинен був готуватися вдома і ще протягом місяця тренуватися в Олімпії, де за майбутніми олімпійцями уважно спостерігали еланодики - судді й розпорядники ігор. За 5 днів до початку Ігор тренування припинялися, а еланодики, атлети й тренери йшли до Олімпії впродовж 2 днів, де давали клятву. Поступово програма Ігор урізноманітнювалася і ставала цікавішою. Якщо в перших Олімпійських іграх атлети змагалися тільки в бігу на дистанції 192 м, то кожне нове сторіччя доповнювало її іншими видами: стрибки в довжину, метання, кулачний бій і боротьба. Найважчим та найпопулярнішим було п’ятиборство - пентатлон, що містив у своєму складі метання диска, стрибки у довжину з місця, метання списа, біг на 1 стадій, боротьбу. Спочатку вся програма змагань вичерпувалась за один день, але поступово, у міру того як ігри набували все більшої популярності в житті Греції, змагання почали тривати впродовж п’яти днів. Повага й любов греків після перемоги на Олімпіаді була забезпечена. Переможцям установлювали статуї, висікали їх імена на кам’яних плитах, а у місто, де вони жили, їх вносили на руках. Переможця також нагороджували вінком із маслинового дерева, пальмовою гілкою та білою пов’язкою на лоб і називали олімпіоником. Серед найвидатніших олімпіоників слід згадати Мілона з Кротону, який був семиразовим переможцем у змаганнях із боротьби, династію Діагора з Родосу (який сам, а згодом його сини та онуки брали участь у 20 (!) Олімпіадах і завоювали 9 лаврових вінків), Леонідаса теж із Родосу, який перемагав 20 разів у змаганнях із бігу. 1168 років поспіль тривали Олімпійські ігри у давнину. У 394 році імператор Римської імперії Феодосій заборонив їх, проголосивши язичеськими. Поява й поширення християнської релігії, для якої характерною була боротьба проти язичеської віри й сповідування аскетизму, спричинило припинення Олімпійських свят. Спортивні споруди були зруйновані, а два землетруси у VI ст. стерли Олімпію з обличчя Землі. Ігри були забуті на 1000 років.
Засоби розвитку витривалості та методи контролю Витривалість - це здатність людини протистояти фізичному стомленню під час м’язової діяльності. Загальна витривалість проявляється під час тривалої роботи помірної інтенсивності з використанням усього м’язового апарата людини (вона переважно залежить від функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем). Під спеціальною витривалістю розуміють витривалість у певній руховій діяльності. Вона залежить від можливостей нервово-м’язового апарата, швидкості витрати ресурсів енергії та ін. Основні засоби розвитку витривалості: - циклічні рухи (біг, плавання, лижі, ковзани, веслування); - ациклічні вправи, що штучно організовані як циклічні (аеробіка, ритміка); - засоби комплексного впливу (рухливі та спортивні ігри, смуги перешкод, колове тренування та ін.). Загальну витривалість можна розвивати за допомогою рівномірного (безперервного) або інтервального методу. Рекомендації для розвитку загальної витривалості з використанням рівномірного (безперервного) бігу: - тривалість бігу повинна бути не менше ніж 3-5 хв; - швидкість бігу - такою, за якою значення пульсу складають не більше ніж 140 уд/хв; - навантаження в серії занять слід збільшувати за рахунок збільшення їх обсягу, а не інтенсивності. Рекомендації для розвитку загальної витривалості з використанням інтервального бігу: - довжина відрізків повинна складати 100-150 м, швидкість - 75-85 % від максимуму; - частота пульсу під час бігу - приблизно 160-170 уд/хв; - 3-5 повторень із інтервалами для відпочинку між повтореннями 45-90 с. Під час більшості фізичних вправ на розвиток витривалості сумарне навантаження на організм характеризується: - інтенсивністю вправ; - тривалістю вправ; - кількістю повторень; - тривалістю інтервалів і характером відпочинку. Про рівень розвитку витривалості свідчать такі показники: - зовнішні (характеризують результативність рухової діяльності під час стомлення); - внутрішні (відбивають зміни у функціонуванні різних органів і систем організму, що забезпечують виконання певної діяльності).
| |
| Переглядів: 325 | |
| Всього коментарів: 0 | |