Серебряков Сергiй Петрович

Фізична культура у сім'ї

   Фізичне виховання у сім’ї передбачає зміцнен­ня здоров’я та сил і фізичний розвиток дитини. Фізичне виховання повинно перебувати на першо­му плані, тому що пріоритет здоров’я є найвищим. У сім’ї фізичне виховання дітей забезпечується створенням здорового способу життя, правильною організацією розпорядку дня, заняттями спортом, загартовуванням організму. Добирання методів залежить від педагогічної культури родини, її уяв­лення про цінності, розуміння мети виховання, ро­лі батьків у становленні особистості дитини, стилю взаємин у сім’ї та ін. Тому методи виховання ма­ють на собі відбиток виховних пріоритетів родини.

Особливості фізичного розвитку та функціонального стану організму в старшому шкільному віці

   Період життя з 12—13 до 17—18 років визнача­ється статевим дозріванням, іцо супроводжується прискореним фізичним розвитком і завершується з припиненням бурхливого зростання. Щодо фі­зіології, то цей вік обумовлений збільшенням ви­роблення багатьох гормонів, основні з яких — це гормон зростання, статеві гормони, гормони щито­видної залози. Саме їх комплексна дія забезпечує своєчасний і правильний розвиток дитини. У цей час відбуваються: поступова підготовка організму дітей до дорослого життя та відповідних наван­тажень, кількісні (збільшення довжини та ваги тіла), якісні зміни (остаточне дозрівання та пере­будова всіх органів і систем). Як у хлопчиків, так і у дівчаток разом зі зростанням збільшується вага тіла (у середньому до 3-5 кг на рік). Тривалість статевого дозрівання складає в середньому при­близно 5 років.

Організація навчально-виховного процесу

Управління навчально-виховним процесом із фізичної культури та позаурочною фізкультурно-оздоровчою роботою в загальноосвітніх навчальних закладах відбувається відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 02.08.2005 № 458 «Про затвердження Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах України».

Заняття з фізичної культури і спорту в навчальних закладах проводяться вчителем фізичної культури або особою, яка має спеціальну освіту та кваліфікацію: тренер, керівник гуртка, групи, спортивної секції тощо (далі – фахівець з фізичної культури і спорту).

До занять з фізичної культури і спорту допускаються учні, які пройшли обов'язковий медичний профілактичний огляд відповідно до Положення про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства освіти і науки України від 20.07.2009 № 518/674, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 17.08.2009 за № 772/16788, не мають протипоказань щодо стану здоров'я, у яких визначені рівень фізичного розвитку і група для занять фізичною культурою.

На уроках з фізичної культури повинні бути присутніми учні незалежно від рівня фізичного розвитку і групи для занять фізичною культурою, а також тимчасово звільнені від занять.

Допустиме навантаження на уроці для тих учнів, які за станом здоров'я належать до підготовчої та спеціальної груп і відвідують уроки фізичної культури, встановлює вчитель.

Медичне обстеження учнів проводиться щорічно в установленому законодавством порядку. Учні, які не пройшли медичного обстеження, не допускаються до фізичного навантаження на навчальних заняттях.

Поділ класу на групи дівчат і юнаків під час вивчення предмета в 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 № 128 (додаток 2). За наявності можливостей уроки фізичної культури в 5-9 класах варто проводити для хлопців та дівчат окремо.

При формуванні розкладу навчальних занять на тиждень не рекомендується здвоювати уроки фізичної культури або проводити їх два дні поспіль.

Більшість уроків фізичної культури доцільно проводити на відкритому повітрі за умови, що температура повітря не нижча:

8°С – для учнів 1-2 класів;

8°С - -11°С – для учнів 3-4 класів;

12°С – для учнів 5-7 класів;

-12°С - -15°С – для учнів 8-11 класів.

Основи раціонального харчування

   Раціональне харчування (гаііо (лат.) — розум­ний) — це фізіологічно повноцінне харчування здорових людей з урахуванням їх віку, статі, ха­рактеру праці та інших факторів. Раціональне харчування сприяє збереженню здоров’я, збіль­шенню опірності організму до шкідливих факто­рів навколишнього середовища, високій фізичній та розумовій працездатності, а також активному довголіттю.

Правила загартовування холодовими та тепловими процедурами

   Добираючи процедури для загартовування, слід спиратися на два основні принципи:

- усі гартувальні процедури засновані на попе­ремінному впливі тепла й холоду;

- сутність фізіологічної адаптації, що відбувається під час загартовування, полягає у пристосуванні організму до частих змін температури навко­лишнього середовища;

- загартовування, як і будь-яка інша фізіологіч­на адаптація,— процес досить повільний, що складається з декількох послідовних стадій; скоротити час на проходження кожної стадії або «пропустити» будь-яку з них неможливо, організм буде неспроможним упоратися з но­вими навантаженнями, і людина занедужає на­віть не через те, що мала справу з незнайомими збудниками, а тільки тому, що через нетерпін­ня вичерпала свої резервні можливості.

Раціональний руховий режим школяра

(добовий, тижневий та протягом року).

Рухова активність є невід’ємною частиною спо­собу життя та поведінки учнів, що визначається генетичними, соціально-економічними та культур­ними факторами, залежить від організації фізич­ного виховання, морфо-функціональних особли­востей організму, типу нервової системи, кількості вільного часу, мотивації до занять, доступності спортивних споруд і місць відпочинку. Протягом життя людини рухова активність відіграє різну роль. У дитячому віці вона визначає нормальне зростання та розвиток організму, найповнішу ре­алізацію генетичного потенціалу, підвищує опір­ність захворюванням.

Шкідливі звички та їх вплив на здоров’я людини

   Шкідливими звичками, що пов’язані з ужи­ванням речовин, які мають дурманну дію та ви­кликають стан ейфорії, є токсикоманія, куріння, алкоголізм і наркоманія.

   Токсикоманія - уживання токсичних речо­вин. Токсичні речовини, що згубно впливають на організм людини й викликають звикання до них,— це речовини господарсько-побутового призначення (наприклад, бензин, ацетон, синте­тичні мийні засоби) та інші засоби наркотичної дії, зокрема лікарські.

   Куріння. У складі тютюну міститься близь­ко 300 речовин, більшість із яких є шкідливи­ми для здоров’я: нікотин, канцерогенні речовини (викликають злоякісні пухлини), важкі метали тощо. Крім того, у тютюновому димі містяться отруйні гази (сірководень, вигарний і вуглекис­лий гази), синильна кислота та інші шкідливі для організму речовини. Знижена кількість кис­ню в приміщенні через куріння спричиняє голо­вний біль, розумову та фізичну стомленість, на які курець «реагує» новими затяжками тютюновим димом, що вкрай погіршує стан його здоров’я. Тю­тюн як стимулятор або депресант впливає на цен­тральну нервову систему, викликаючи певні по­рушення у сприйнятті, настрої, рухових функціях і поведінці.

   Алкоголізм. Отруйна дія алкоголю на централь­ну нервову систему, процеси гальмування в ній призводять до зниження самоконтролю, самовла­дання, появи нестриманості та самовпевненості. При цьому спостерігається помітне зниження ро­зумової та фізичної працездатності, погіршення координації рухів, ослаблення розумових здібно­стей, деградація особистості. Етиловий спирт впли­ває переважно на центральну нервову систему, ви­кликаючи характерне алкогольне збудження. Наркоманія — хворобливий потяг до речовин, що мають наркотичну дію (опіум, гашиш, героїн), який швидко розвивається (іноді після 2-3 прийомів), спричиняючи фізичну та психічну залежність від наркотичних речовин. Наркотики впливають на людину специфічно: перш за все — на нервову систему, а згодом — на весь організм. Цей вплив полягає в розвитку особливих станів, що називають станами наркотичного сп’яніння: зникають больові відчуття; часто змінюються настрій, психічний і фізичний тонуси.

   Здоровий спосіб життя несумісний зі шкідливими звичками, і ця несумісність є принциповою, тому що вживання будь-якого алкоголю, наркотичних речовин або куріння перешкоджають установленню здорового способу життя: оптимальній організації дозвілля, фізичній активності, раціональному харчуванню тощо.

Загальна характеристика
здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя — це поведінка, що ґрунтується на науково обґрунтованих санітарно-гігієнічних нормативах, спрямованих на збереження й зміцнення здоров’я, та заходах щодо забезпечення повного фізичного, духовного й соціального благополуччя людини. Здоровий спосіб життя залежить від об’єктивних суспільних умов; конкретних форм життєдіяльності, соціально-економічних факторів, що дозволяють здійснювати його в основних сферах життєдіяльності: навчальній, трудовій, сімейно-побутовій та дозвіллі; системи ціннісних орієнтацій, що спрямовують свідому активність людей до здорового способу життя.

Як покращити рухові якості.

Найбільше ми полюбляємо рух у грі! То ж грай щодня у
різноманітні ігри, не затримуйся довго на одній, намагайся в гру
включати труднощі, пов’язані з проявом сили, гнучкості, швидкості,
витривалості. Навчись спортивним іграм, грай у бігові естафети з
подоланням різноманітних перешкод, танцюй, змагайся у човниковому
бігу 4 х 9 м. У такий спосіб ти покращиш спритність.

А для покращення інших рухових якостей використай таку
методику:

Комплекс вправ для розвитку фізичних якостей.

Якщо ти зрозумів, що рух необхідний для нормального функціонування організму і готовий вдома самотужки допомогти собі на шляху покращення самопочуття і здоров’я цей комплекс допоможе тобі в цьому. Виконуй його щоденно і всі м’язи відчують навантаження, а ти будеш впевнений у своєму доброму фізичному стані.